четвер, 31 січня 2019 р.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА

для загальноосвітніх
навчальних закладів



ОСНОВИ ХРИСТИЯНСЬКОЇ ЕТИКИ



1-11 КЛАСИ


Рекомендовано Міністерством освіти і науки України





























ОСТРОГ, 2010


УДК 2-426: 37 (073)
ББК 86.37-4
Н 15
Програма „Основи християнської етики для учнів 5-6 класів” рекомендована  Міністерством освіти і науки України (Лист 8/1-2 від 29 червня 2006 року)

Програма “Основи християнської етики для учнів 1-4, 7-11 класів” рекомендована  Міністерством освіти і науки України (Лист 1/ІІ-6347  від 13 липня 2010 року)




Навчальна програма для загальноосвітніх навчальних закладів. Основи християнської етики. 1-11 класи. – Острог: Видавництво Національного університету "Острозька академія", 2010. – 160 с.







Над програмою працював колектив у складі:
Барщевський Тарас, кандидат біблійних наук, викладач Українського Католицького університету, м.Львів.
Васьків Андрій., кандидат історичних наук, доцент філософського факультету Львівського національного університету ім. І. Франка, м.Львів.
Влад  ( Аузяк) Марія, магістр богослов’я, викладач Буковинського православного університету ім. Євгена Гакмана, м.Чернівці.
Гаврисюк Оксана, аспірант Волинського національного університету, вчитель християнської етики, м.Луцьк.
Гнатів  Іван,  голова комісії у справах шкільництва УГКЦ, м. Львів
Голянчук Роман, магістр релігієзнавства, магістр теології, м. Запоріжжя
Добош Галина, викладач катехитично-педагогічного інституту Українського Католицького університету, м.Львів.
Жуковський Василь, доктор педагогічних наук, професор, декан гуманітарного факультету Національного університету «Острозька академія», м. Острог.
Євтушенко Раїса, головний спеціаліст департаменту початкової і середньої освіти МОН України, м.Київ.
Клинченко Тетяна , кандидат історичних наук, викладач Національного університету «Києво-Могилянська Академія», м.Київ.
Лахман Наталія, вчитель основ християнської етики, заступник директора Мізоцького навчально-виховного комплексу Рівненської області.
Николин Микола, кандидат педагогічних наук, завідувач кафедри Тернопільського інституту післядипломної педагогічної освіти, м. Тернопіль
Огірко Олег, доктор філософії, кандидат фізико-математичних наук, доцент кафедри філософії та політології Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Гжицького, м. Львів.
Саннікова Тетяна, кандидат педагогічних наук, старший викладач Одеського інституту післядипломної педагогічної освіти, м. Одеса.
Сіданіч Ірина, кандидат педагогічних наук, доцент Київського університету імені Бориса Грінченка, доктор філософії з педагогіки, м.Київ.
Сохань Галина, кандидат філологічних наук, доцент кафедри культурологічної освіти Львівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, м.Львів.
Федик Михайло, магістр богослов’я, викладач Буковинського православного університету ім. Євгена Гакмана, м.Чернівці.
Филипчук Світлана, кандидат історичних наук, доцент кафедри релігієзнавства Національного університету, м. Острог.
Цюпа Луїза, директор Катехитично-педагогічного інституту Українського Католицького університету, викладач кафедри соціальної педагогіки.



ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

З метою формування у дітей та молоді високоморальних якостей, патріотичної та громадянської свідомості, ціннісних орієнтирів, які ведуть людину шляхом пізнання Істини, Добра, Краси, вбачається необхідним вивчення предметів духовно-морального спрямування, складовою яких є спеціальний курс "Основи християнської етики".
Курс "Основи християнської етики" є дисципліною християнсько-світоглядного, культурного та освітньо-виховного спрямування, який вибудовується як фундамент буттєвих цінностей сучасної людини. Він не є вченням віри, не включає релігійних обрядів, не ставить за мету залучення до певної конфесії. Викладання предмету передбачає виховання в учнів поваги до свободи совісті, релігійних та світоглядних переконань інших людей; здатності до співжиття в полікультурному та поліконфесійному українському суспільстві.
Метою курсу "Основи християнської етики" є формування в учнів християнських моральних чеснот. У процесі досягнення мети передбачається реалізація таких завдань:
• ознайомлення учнів із основами християнської моралі як фундаменту загальнолюдських цінностей;
• ознайомлення учнів із християнськими моральними цінностями: істини, благочестя, добра, любові, краси, гідності, обов'язку, совісті, честі;
• формування свідомої та відповідальної особистості учня на основі християнських духовних, моральних та культурних цінностей;
• створення належних морально-етичних умов для самопізнання, самореалізації.
Основою курсу "Основи християнської етики" є Біблія та інші християнські джерела, які не суперечать Святому Письму.
Програма побудована за лінійно-концентричним принципом, який включає в себе такі складові:
• світоглядну, що сприяє цілісному світосприйманню, визначенню вихованцем власної добротворчої життєвої позиції;
• історико-культурологічну, що спирається на високі зразки християнської духовної культури та традиції;
• науково-пізнавальну, яка розширює шкільний навчальний матеріал в етично-естетичному просторі.
Програма курсу "Основи християнської етики", починаючи від 1 класу, має такий змістовно-тематичний  поділ:
1-й клас. Хочу пізнавати світ.
Розділ 1. Хочу пізнавати дивосвіт.
Розділ 2. Пізнаю себе.
Розділ 3. Хочу пізнавати Бога.
2-й клас. Живу й навчаюсь у родині.
Розділ 1. Моя сім’я і родина.
Розділ 2. Мій рід і народ.
3-й клас. Прагну робити добро.
Розділ 1. З радістю творимо добро.
Розділ 2. Життєвий дороговказ.
Розділ 3. Шляхом добра.
4-й клас. Навчаємося мудрості.
Розділ 1. Уроки доброти.
Розділ 2. Уроки справедливості.
Розділ 3. Навчаємося виправляти життєві помилки.
Розділ 4. Уроки працелюбності.
Розділ 5. Уроки Божої мудрості.
5-й клас. Світ Біблії.
Розділ 1. Що вчить Біблія про людину, добро і зло.
Розділ 2. Які моральні цінності вміщені в Святому Письмі.
Розділ 3. Значення приходу на землю Ісуса Христа.
6-й клас. Притчі Ісуса Христа.
Розділ 1. Новий Завіт – джерело християнської моралі.
Розділ 2. Слово Боже виховує нас.
Розділ 3. Етика людських взаємин у світлі Христового вчення.
Розділ 4. Основи морального життя.
7-й клас. Ісус Христос – ідеал для наслідування.
Розділ 1. Морально-етичні цінності християнства.
Розділ 2. Християнські орієнтири людського життя.
Розділ 3. Історичні витоки та розвиток християнства в Україні.
8-й клас. Божі заповіді – моральний дороговказ для людини.
Розділ 1. Життєві дороговкази християнина.
Розділ 2. Моральні настанови у взаєминах людини з Богом.
Розділ 3. Моральні підвалини заповідей щодо пошани ближнього.
Розділ 4. Моральні настанови у виборі життєвого шляху.
9-й клас. Морально-етичні цінності молоді.
Розділ 1. Християнський життєвий вибір людини.
Розділ 2. Моральні цінності у виборі професії.
Розділ 3. Людина у суспільстві.
Розділ 4. Молодь і християнська культура.
10-й клас. Етика подружнього життя.
Розділ 1. Морально-етичні основи християнської сім’ї.
Розділ 2. Християнське покликання чоловіка і жінки.
Розділ 3. Моральні підвалини життя християнської родини.
Розділ 4. Сім’я у цивілізаційному вимірі.
11-й клас. Основи християнського світогляду і моралі.
Розділ 1. Суть християнського світогляду.
Розділ 2. Морально-етичний зміст блаженств.
Розділ 3. Християнські моральні чесноти.
Розділ 4. Християнство у релігійному просторі світу.
Методологічною основою процесу навчання основ християнської етики є система наукових підходів, принципів, форм і методів, які допомагають належно реалізувати мету та завдання навчання. Ці наукові підходи, принципи, форми і методи перебувають у тісному діалектичному зв’язку. Так, підходи конкретизуються у принципах, принципи реалізуються у певних формах через відповідні методи.
Найголовнішими з підходів у навчанні основ християнської етики є:


·                   аксіологічний,
·                   соціокультурний,
·                   культурологічний,
·                   особистісний,
·                   діяльнісний,
·                   комунікативний,
·                   системний,
·                   компетентісний,
·                   синергетичний.


Аксіологічний підхід до навчання основ християнської етики передбачає джерелом християнських моральних цінностей десять Заповідей, дві Заповіді любові, Нагірну проповідь Ісуса Христа, "золоте правило християнської етики", моральне вчення книг Старого і Нового Заповіту, послання святих апостолів, пояснення моральних цінностей у працях Отців Церкви, а також живий досвід Церкви.
За аксіологічного підходу людина розглядається як найвище творіння Боже, а такі моральні цінності, як любов, радість, мир, довготерпіння, доброта, милосердя, лагідність, стриманість, гідність, обов'язок, совість, честь є важливими цінностями, зміст яких розкривається учням.
Культурологічний та соціокультурний підходи, у свою чергу, мають на меті, з одного боку, сприймати учня як спадкоємця і носія вітчизняної та світової культури, яка має глибоке християнське коріння, а з іншого, – готувати школяра до життя у сім’ї, громаді, а також у сучасному суспільстві, якому притаманне як посилення національної самоіндентифікації українців, так і розширення глобалізаційних процесів.
Особистісний підхід передбачає сприйняття кожного школяра як унікальну особистість, творіння Боже, якаюж має реалізувати задум Творця, а також передбачає усвідомлення, сприйняття і взаємодію учителя з учнем як суб’єктів навчання.
Діяльнісний підхід має на меті таку побудову процесу навчання основ християнської етики, яка б активізувала навчальні зусилля школяра через ігрову, навчальну та комунікативну діяльність, через виконання практичних завдань-проектів тощо.
Комунікативний підхід у процесі навчання передбачає організацію комунікативної взаємодії між учителем та учнями на уроці, в позаурочний та позанавчальний час на основі християнських моральних цінностей.
Системний підхід орієнтує на організацію навчально-виховного процесу з основ християнської етики як цілеспрямованої творчої діяльності його суб'єктів: учнів, сім’ї та школи в рамках класної, позакласної та позашкільної роботи. Він вимагає розгляду системотвірних зв'язків мети, завдань, змісту, форм, методів та засобів навчання не ізольовано, а у взаємодії компонентів педагогічного процесу, що дозволяє виявляти загальні системні властивості та якісні характеристики.
Компетентнісний підхід передбачає аксіологічну, мотиваційну, рефлексивну, когнітивну, операційно-технологічну та інші складові результатів навчання основ християнської етики, що відображають набуття не лише знань, навичок і вмінь, а й досвіду емоційно-ціннісного ставлення до себе, батьків, інших людей, оточуючого світу з погляду Біблії. Компетентність у сфері пізнавальної, комунікативної, ігрової, практичної діяльності школярів, засвоєння християнських моральних цінностей, способів набуття знань, користування різними джерелами інформації є основою компетентності в інших сферах: у сімейній, громадянській, соціально-трудовій, культурно-естетичній, сфері дозвілля та ін. Ключова компетентність учня по суті є інтегративною, тому що її джерелом є різні сфери культури: духовна, етична, соціальна, інформаційна, екологічна тощо.
Синергетичний підхід має провідним принципом самоорганізацію, саморозвиток особистості на основі взаємодії людини з зовнішнім середовищем, що призводить до змін, виникнення нових якостей тощо. Синергетика божественного й людського визначає специфіку навчання основ християнської етики, оскільки не є плодом людського розуму, а присутня у Святому Письмі, працях Отців Церкви та інших працях релігійно-філософського змісту.
Основними загальнодидактичними принципами, на яких ґрунтується процес навчання основ християнської етики, є принципи:


·        доступності та зрозумілості навчання;
·        свідомості й активності учнів;
·        наочності викладання;
·        науковості;
·        систематичності та послідовності;
·        міцності знань, умінь і навичок;
·        зв'язку навчання з життям;
·        індивідуального підходу до учнів;
·        емоційності навчання.


Принцип доступності та зрозумілості навчання виявляється у дозуванні навчального матеріалу на уроці та при виконанні домашніх завдань, у компенсуванні складнощів змісту викладацькою майстерністю вчителя, відповідною подачею у підручнику, залежить від дотримання послідовності: від простого матеріалу – до складного.
Принцип свідомості й активності учнів виходить із того, що позитивний результат навчальної діяльності з християнської етики визначається активністю школяра. Передбачає широке використання методів, які сприяють успішному засвоєнню християнських моральних цінностей. Активне й свідоме засвоєння етичних знань, формування навичок і розвиток умінь неможливе без використання різноманітних розумових опе­рацій (порівняння і зіставлення, аналізу і синтезу, індук­ції і дедукції, аналогії тощо), без з'ясування взаємозв'язків і взаємообумовленості у вивченому матеріалі, правильного формулювання думки при усному мовленні.
Принцип наочності навчання передбачає навчання основ християнської етики на основі сприймання конкретних предметів і явищ дійсності або їхніх зображень. Використовуються різні види наочності: натуральна (рослини, тварини, зоряне небо, явища природи), образна (образи, ікони, картини, репродукції, таблиці, моделі, муляжі), символічна (географічні карти, схеми), аудіо- (музичні твори, аудіофрагменти Біблії, пісні духовно-морального змісту) та відеопродукція (екранізація біблійних сюжетів, документально-публіцистичні фільми). Наочність допомагає виявити зв'язок між теоретичними знаннями і практикою, полегшує процес засвоєння знань, розвиває мотиваційну сферу учнів, подає об'єкт у розмаїтті його виявів і зв'язків.
Вчителеві основ християнської етики слід уникати використання наочності, що висвітлює Творця, людину, процес взаємозв'язків людини з Богом, людини з людиною або людини з оточуючим середовищем невідповідно (карикатурно, образливо).
Принцип науковості має за мету використовувати наукові знання з галузей фізики, хімії, астрономії, біології, історії, археології тощо для підтвердження біблійних істин та базується на досягненнях психолого-педагогічної, історико-культурологічної та теолого-філософської наук.
Принцип систематичності та послідовності досягається послідовним викладом навчального матеріалу, виокремленням основного, логічним переходом від попереднього до нового матеріалу, внаслідок чого учні усвідомлюють структуру етичних знань, з'ясовують логічні зв'язки між структурними частинами навчального предмету. Дотримання цього принципу у процесі викладання основ християнської етики забезпечує системність набуття знань, мислення, поведінкових проявів.
Принцип міцності знань, умінь і навичок передбачає формування відповідної поведінки у щоденному житті на основі набутих етичних знань, умінь і навичок. З цією метою використовується повторення навчального матеріалу за структурними смисловими частинами; запам'ятовування нового матеріалу в поєднанні з пройденим раніше; активізація мислення учнів під час повторення (запитання, порівняння, аналіз, синтез, класифікація, узагальнення); групування матеріалу з метою його систематизації; акцентування на основних ідеях; використання різноманітних вправ і методик, форм і підходів, самостійної роботи як творчого застосування знань; нове трактування раніше засвоєних знань.
Принцип зв'язку навчання з життям полягає в тому, що виховна діяльність з основ християнської етики орієнтує учнів на те, що вони покликані жити й діяти  за християнськими духовно-моральними принципами.

Принцип індивідуального підходу до учнів означає врахування рівня розумового розвитку, релігійного та духовно-морального досвіду, вольового розвитку, ставлення до навчання, набуття знань та вмінь, працездатності, пізнавальної та практичної самостійності учнів, особливостей їхніх пізнавальних інтересів.

Немає коментарів:

Дописати коментар